Про застосування спрощеної системи оподаткування
Про застосування спрощеної системи оподаткуванняПро застосування спрощеної системи оподаткування
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб’єкт господарювання самостійно обирає спрощену систему оподаткування, якщо такий платник відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу ХIV Кодексу.
Разом з тим не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
Слід зазначити, що платники податків при здійсненні своєї діяльності в рамках спрощеної системи оподаткування самостійно визначають види діяльності, які будуть застосовувати. Водночас пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, та використання яких може призвести до втрати можливості перебування на спрощеній системі оподаткування.
Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права суб’єкту господарювання на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Тобто суб’єкти господарювання – платники податків, які обрали види діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД-2010):
61.10 – «Діяльність у сфері проводового електрозв’язку»,
61.20 – «Діяльність у сфері безпроводового електрозв’язку»,
61.30 – «Діяльність у сфері супутникового електрозв’язку»,
61.90 – «Інша діяльність у сфері електрозв’язку»
та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Випадки та строки, протягом яких платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, встановлені п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.
Звертаємо увагу суб’єктів господарювання, які порушують умови застосування спрощеної системи оподаткування!
На сьогодні продовжують виявлятись факти проведення розрахунків громадянами за надання послуг доступу до мережі Інтернет, надавачами яких є фізичні особи – підприємці та юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування!
При цьому, такі платники, які здійснювали діяльність за видом економічної діяльності класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв’язку», змінили вид діяльності, продовжують перебувати на спрощеній системі оподаткування з іншими видами діяльності, що можуть відноситись до сегменту послуг у сфері електронних комунікацій.
Також наявні факти розподілу платежів суб’єктами господарювання за видами послуг, що підтверджується платіжними документами, на окремі платежі за абонентське обслуговування та оплата послуг за Інтернет, що ймовірно свідчить про подрібнення надавачів послуг як за системою оподаткування, так і за категоріями платників (юридичних та фізичних осіб – підприємців).
ДПС звертає увагу платників податків щодо необхідності дотримання умов застосування спрощеної системи оподаткування!
Законодавство визначає достатньо заходів контролю, які дозволяють здійснити перевірку фактичного виду діяльності, а саме: аналіз РРО та реєстр податкових накладних, здійснення контрольної закупки послуг тощо.
У разі підтвердження фактів здійснення заборонених видів діяльності під час перебування суб’єктів господарювання на спрощеній системі оподаткування, контролюючими органами будуть вживатись дієві заходи, зокрема анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом прийняття рішень та виключення з реєстру платників єдиного податку. Такі платники, що порушили умови застосування спрощеної системи, позбавляються права обирати спрощену систему оподаткування протягом чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Крім того, будуть визначені за результатами документальних перевірок відповідні суми грошового зобов’язання з податків та зборів.
Більше інформації: https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/840161.html
Безготівкові розрахунки: Що змінюється з 1 січня 2025 року
Державна податкова служба України нагадує, що на виконання вимог частини двадцять дев’ятої статті 38 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі – Постанова № 894).
Так, з 1 січня 2025 року вступає в дію підпункт 3 пункту 1 Постанови № 894, який розширює коло суб’єктів господарювання, які в обов’язковому порядку мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари (надані послуги).
Постановою № 894 передбачено поступове запровадження обов’язку торговців забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги) і на сьогодні такий обов’язок уже встановлено для торговців, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 5 тисяч жителів, а:
з 1 січня 2025 року – платіжні термінали (POS-термінали) будуть необхідні торговцям у населених пунктах з населенням менше ніж 5 тисяч жителів;
з 1 січня 2026 року – торговцям – фізичним особам – підприємцям – платникам єдиного податку першої групи, торговцям, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
Примітка: запровадження з 1 січня 2025 року обов’язку відповідно до кількості населення не стосується торговців – фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої групи та торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції, які повинні будуть встановити POS-термінали з 1 січня 2026 року, незалежно від кількості населення.
Наголошуємо, що відповідно до частини двадцять дев’ятої статті 38 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» торговцям забороняється:
у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті;
встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного електронного платіжного засобу, платіжного застосунку або платіжного пристрою;
встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги у разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.
Водночас торговці мають право заохочувати покупця до використання певного електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків.
Більше інформації: https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/839995.html
Пресслужба Головного управління ДПС у Чернігівській області
